Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття

13 лютого в актовій залі Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації в рамках підготовки до відзначення 200-ї річниці з Дня народження Тараса Григоровича Шевченка відбулося літературно-мистецьке свято «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття. І голос нам твій душі окриля» колективу гімназії № 267. Вітальним словом відкрив програму свята радник голови Дарницької районної в місті Києві державної  адміністрації  Гулий Олександр Васильович. 

Продовжив  вітальну естафету зразковий художній колектив ансамблю народного танцю «Гопак»  привітальною з короваєм «Ой у лузі червона калина». У програмі свята звучала і ніжна, і пристрасна Шевченкова поезія, а його «Заповіт» лунав у залі європейськими мовами. 

Виступи гімназистів дали можливість глядачам осягнути глибину спадщини Тараса Шевченка через пісні, композиції. Кобзар постав перед глядачами не тільки як митець,  а й як  людина з пристрастями й почуттями, тонкий знавець світової культури, європеєць. Т. Г. Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

Ми йдемо, Тарасе, за тобою

До тебе будем серцем доростать.

Ми обіцяємо, Тарасе, будем   будем
В твоєму слові істину шукать.                                                                    

Святкування 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка

        10 лютого 2014 року в ДРДА відбулося виїзне засідання клубу «Червона калина» гімназії. Гуртківці (учні 8-Б класу.) провели для учнів 4 класу віртуальну екскурсію «Ім’я Т.Г.Шевченка на карті Києва». 

    

            

           Учасників заходу привітали Мельниченко Марина Василівна – заступник начальника  відділу у справах сімї, молоді та спорту  Дарницької районної державної адміністрації в м. Києві та Юрчук Олена Миколаївна – директор гімназії.

  

Для кожного киянина священні  місця, де бував Кобзар. Нікого не залишила байдужим хата-музей у провулку Шевченка в середмісті, де зберігаються раритетні експонати, де й понині витає дух митця. На мансарді, яку в свій час було обладнано під майстерню, і досі можна побачити робочий стіл Шевченка (який був ще й академіком гравюри), його гравірувальне приладдя, оригінальні офорти.  

        

  




На території літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка дивом збереглося єдине старе дерево, яке пам’ятало Кобзаря. 200-річна шовковиця Т. Шевченка, яка росте в тихому садку біля будинку, — улюблений екскурсійний об’єкт відвідувачів музею. Пройшли екскурсанти й шлях від Подолу до Пріорки. Шевченка колись зачарувала надзвичайна мальовничість Пріорки, яка відзначалася й оригінальністю забудови. 

Його увагу, як художника, привернув будиночок, про який він згадував: «... з білими-білими, як сметана, стінами». Садиба мов потопала в розкішному садку. Цей будиночок у розкішних садках нагадував Шевченку рідну оселю. Милував око і душу найстаріший дуб Києва, під яким любив відпочивати поет. Поклонилися також церкві Різдва Христового на Подолі, адже саме сюди у травні 1861 року було доправлено домовину з прахом Шевченка. Вибір церкви був не випадковий, ця церква була освячена в рік народження Т. Шевченка. Відтоді церкву називають Шевченковою.   

       А завершився урок вікториною «Ім’я Т.Г. Шевченка на карті Києва» і читанням власних віршів на честь поета. Багато нового й цікавого дізналися учні про перебування Т.Г. Шевченка в Києві.

      Доломанська В.В.,